ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) може тривалий час не проявлятися симптматично. Але при цьому він атакує організм людини та призводить до серйозних наслідків, пригнітаючи імунну систему. Ефективною зброєю у боротьбі та стриманні його розвитку є своєчасна діагностика та терапія. Тому лікарі радять періодично здавати аналіз на ВІЛ, навіть якщо здається, що в цьому немає потреби.
Що саме показує дослідження на ВІЛ на ранніх стадіях, як проводиться та скільки коштує можна дізнатися тут https://nikolab.com.ua/uk/prices/1181-2/.
Чому важлива рання діагностика ВІЛ?
ВІЛ належить до ретровірусів, тобто він вбудовує свою РНК в ДНК людської клітини та повністю змінює її інформацію під свої потреби. Мішенню для вірусу є клітини-імуноглобуліни, переважно Т-лімфоцити, які відповідають за формування та підтримку імунітету на клітинному рівні.
Після попадання в клітину вірусний фермент синтезує свою ділянку ДНК, після чого добудовує другий комплементарний ланцюг. Уражена ДНК потрапляє в ядро лімфоцита та вбудовується в його генний апарат, після чого клітина починає використовуватися ВІЛ як донорський матеріал з виділенням з неї ділянок з вірусним кодом. При цьому уражена клітина продовжує ділитися, але нові клітини вже уражені вірусом. Пізніше провірус починає руйнувати клітину на вірусні фрагменти.
З моменту зараження імунна клітина сповільнює свою роботу, а після розщеплення вірусом вона гине. При цьому організм хворого стає беззахисним до будь-яких патогенних мікроорганізмів. Тому навіть умовно-патогенні мікроорганізми можуть спровокувати тяжкі захворювання та смерть хворої людини.
Традиційна діагностика ВІЛ-інфекції – лабораторний аналіз венозної крові, який дозволяє:
- встановити факт інфікування та почати терапію на ранньому етапі розвитку хвороби;
- визначити стадію захворювання та спрогнозувати його перебіг;
- допомагає контролювати хід терапії та попередити перехід у СНІД.
Раннє виявлення інфікування ВІЛ дає змогу розпочати терапію для «вгамування» вірусу. Тому чим раніше його буде діагностовано, тим меншому навантаженню буде піддаватися імунна система пацієнта.
Опосередковано на наявність вірусу в організмі може вказувати загальний аналіз крові. У його результатах характерні відхилення від норми у кількості еритроцитів, лейкоцитів та лімфоцитів. В таких випадках зазвичай лікар призначає додаткове обстеження.
Які аналізи проводяться для діагностики ВІЛ?
Найбільш достовірним є дослідження венозної крові наступними способами:
- ІФА (імунноферментний аналіз). Під час його проведення визначається кількість вірусу в сироватці крові. Аналіз може виявити антитіла до обох різновидів ВІЛ. Щоб їх визначити, кров пацієнта з’єднується з білком, у якому міститься вірус. При багаторазовій стійкій реакції сироватки крові з реагентом та виробленні антитіл ставиться позитивний висновок. ІФА проводять повторно для того, щоб перевірити ситуацію. І лише у разі двох позитивних висновків лікар підтверджує діагноз ВІЛ.
- Імунний блоттинг. Це більш тривалий, але точний спосіб визначення ВІЛ в організмі. Він поєднує в собі метод ІФА з попереднім поділом збудника з використанням електрофорезу. Цей метод є більш чутливим та специфічним.
Існують також експрес-тести, які можна використовувати в домашніх умовах для отримання швидкої відповіді. Матеріалом для їх проведення є слина або сеча, але вони не є досить інформативними, а отримані дані не можуть використовуватися для підтвердження діагнозу.
Пройти обстеження на наявність вірусу імунодефіциту людини можна в лабораторії Ніколаб https://nikolab.com.ua/uk/. Його варто регулярно проходити людям з високим ризиком зараження, наприклад, при наявності захворювань, що мають однаковий з ВІЛ шлях поширення (вірусні гепатити, інфекції, що передаються статевим шляхом). Також діагностика показана тим, хто мав незахищений статевий акт, вживає ін’єкційні наркотики, медичним працівникам, які напряму контактують з кров’ю, дітям, що народилися від ВІЛ-позитивної матері.