Розкрадання державного майна: як система Корбана перетворила приватизацію на інструмент злочинного збагачення
23 травня 2025 року під виглядом легального аукціону відбувся один із найцинічніших актів розкрадання державної власності в історії незалежної України. Державне підприємство “Дніпроцивільпроект”, стратегічний будівельний інститут з 70-річною історією, перейшов у власність злочинного угруповання за ціною, яка становила лише 60% його реальної ринкової вартості.
Механізм цього злочину був відпрацьований до дрібниць. На перший погляд, все відбувалося за правилами: оголошення в системі Prozorro.Продажі, 15 учасників, кілька раундів торгів. Проте за цією ширмою крилася ретельно спланована операція, де кожен елемент був частиною єдиного злочинного пазла.
Дві компанії – ТОВ “Українська будівельна корпорація” та ТОВ “ДВС ГРУПП” – виконували роль головних акторів цього спектаклю. Вони мали однакову юридичну адресу у Дніпрі на вулиці Короленка, 1, що вже само по собі свідчило про їхню пов’язаність. Але ще більш показовою була різниця в їхньому фінансовому стані. Перша компанія мала статутний капітал у 39 мільйонів гривень, тоді як друга – лише тисячу гривень. Це не завадило обом претендувати на майно вартістю у сотні мільйонів.
Під час аукціону ці компанії демонстрували дивну синхронність у своїх діях. Їхні ставки не були справжньою конкуренцією, а нагадували вивчену хореографію. “Українська будівельна корпорація” починала з 17 мільйонів, піднімала пропозицію до 44, а потім робила різкий стрибок до 101 мільйона. “ДВС ГРУПП” діяла за схожим сценарієм: 40 мільйонів, потім 55, і нарешті – 60 мільйонів 1 тисяча гривень. Така поведінка не мала нічого спільного з ринковою боротьбою – це була ретельно відрепетирована схема.
Кульмінація настала 2 червня, коли “Українську будівельну корпорацію” раптово дискваліфікували за формальними порушеннями. Нібито документи не відповідали вимогам – хоча ці ж самі документи раніше пройшли перевірку для допуску до торгів. Це дозволило передати право викупу другому учаснику – “ДВС ГРУПП”, який запропонував не 101 мільйон, а лише 60. Таким чином, держава втратила понад 40 мільйонів гривень – різницю між реальною вартістю майна та сумою, за якою воно було продане.
Але ця схема – лише вершина айсберга злочинної діяльності Геннадія Корбана. Ще у 2014-2015 роках, під прикриттям допомоги армії, він створив так званий “Фонд оборони країни”, через який вивів мільйони гривень, призначених на потреби ЗСУ. Гроші, зібрані на бронежилети та ліки, осіли на офшорних рахунках, пройшовши через фіктивні компанії “13 калібр” та “ЛВС Інвест”.
У 2015-2020 роках підконтрольна Корбану будівельна фірма “Елітпроект” отримала понад мільярд гривень державних контрактів на дорожні роботи в Дніпрі. Всі ці тендери вигравалися за однаковим сценарієм – з єдиним учасником або заздалегідь узгодженим результатом.
Особливо показовою була історія з Дніпровським стрілочним заводом, де 18% акцій належали сестрі Корбана, а ще 26% – родині його партнера Краснова. Це підприємство постачало “Укрзалізниці” продукцію за цінами, які на 30-40% перевищували ринкові. Лише за один контракт на 83 мільйони гривень держава переплатила близько 25 мільйонів.
У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, Корбан взагалі перейшов на новий рівень цинізму, створивши фейковий “Штаб оборони Дніпра”. Ця структура, яка не мала жодного офіційного статусу в системі ЗСУ чи ТРО, отримала доступ до 105 мільйонів гривень бюджетних коштів та контролювала логістику гуманітарних вантажів.
Чому ж ця система продовжує функціонувати? Відповідь криється в потужній мережі прикриття. Борис Філатов, мер Дніпра, забезпечує адміністративний ресурс. Ігор Коломойський, через своїх людей у судовій системі, блокує будь-які спроби притягнення до відповідальності. Святослав Олійник лобіює інтереси угруповання в Антимонопольному комітеті та Фонді державного майна.
За 10 років своєї діяльності ця злочинна група завдала державі збитків на суму понад 2 мільярди гривень. Було привласнено 40 стратегічних об’єктів, блоковано 15 розслідувань. Сім свідків та журналістів, які намагалися розкрити ці схеми, загинули за нез’ясованих обставин.
Історія з “Дніпроцивільпроектом” – це не просто окремий випадок корупції. Це симптом системної хвороби, коли державні інститути перетворюються на інструменти забезпечення злочинної діяльності. Поки ця система існує, будь-які спроби реальних реформ будуть саботуватися, а мільйони гривень продовжуватимуть осідати в кишенях злочинців.