Як один фестиваль повністю змінив думку туриста про Париж
Париж давно вважається одним із найпопулярніших туристичних напрямків світу: мільйони людей щороку мріють побачити Ейфелеву вежу, прогулятися набережними Сени, загубитися серед вуличок Латинського кварталу й відчути легендарну атмосферу «міста кохання». Водночас у французької столиці є й чимало критиків – тих, хто, відвідавши місто, повертається додому з розчаруванням, вважаючи, що Париж «переоцінений», занадто туристичний, дорогий і холодний до чужинців. Саме до таких людей певний час належав мандрівник Метт Чарльтон, історію якого переказує NovusNews.
За власним визнанням Метта, він бував у Парижі не один раз: кілька поїздок поспіль не принесли того ефекту захоплення, який зазвичай чекають від знайомства з містом, про яке стільки говорять у кіно, літературі та соціальних мережах. Кожного разу, прибуваючи до столиці Франції, він стикався з одними й тими ж неприємними враженнями: непривітні й похмурі офіціанти в кафе, довжелезні черги біля головних пам’яток, натовпи туристів, що штовхаються біля відомих локацій, а також загальне відчуття, ніби ти не в живому сучасному місті, а в закам’янілому музеї просто неба. У певний момент одна з подорожей остаточно закріпила у нього переконання, що Париж – це місце, куди він більше не хоче повертатися.
Однак часом достатньо одного іншого досвіду, щоб повністю змінити раніше сформовану думку. Так сталося й у випадку Метта. У матеріалі для NovusNews він зізнається, що переломний момент настав тоді, коли він погодився поїхати не просто в центр міста, а на масштабний фестиваль We Love Green, що проводиться у Сен-Венсенському лісі – найбільшому громадському парку Парижа. Вперше за довгий час його знайомство з Парижем не обмежувалося туристичними місцями на кшталт Лувру, Тріумфальної арки чи Монмартру. Натомість він потрапив у середовище, де столиця Франції відкривається зовсім з іншого боку – як живе, сучасне, творчо заряджене місто.
Фестиваль We Love Green позиціонується як подія, що поєднує музику, культуру, екологічні ініціативи та сучасну гастрономію. За словами Метта, майданчик у Сен-Венсенському лісі розрахований приблизно на 150 000 глядачів, але попри масштаб, атмосфера тут не нагадує безликий масовий концерт. Він описує її як «дружню, барвисту й розслаблену»: люди усміхаються, відпочивають на траві, спілкуються, танцюють, знайомляться одне з одним без напруження та пафосу. На сценах виступають як місцеві музиканти, так і відомі гурти світового рівня, що привертає різноманітну, але дуже відкриту публіку.
Найбільшим відкриттям фестивалю для Метта стала їжа. Він наголошує, що We Love Green кардинально відрізняється від типових фудкортів на масових подіях. Тут повністю відмовилися від м’яса: вся кухня фестивалю – виключно вегетаріанська, а концепція харчування продумана не менше, ніж лайнап артистів. Щороку спеціальний комітет французьких кулінарних експертів працює над меню, добираючи страви так, щоб здивувати й потішити навіть досвідчених гурманів. Метт зізнається, що саме в цьому він побачив справжній «смачний» Париж – місто, яке може поєднувати високу гастрономію, творчість і турботу про довкілля.
Особливою популярністю, за його словами, користується Burger D’Amour – фірмовий бургер на основі грибів, який став своєрідною легендою фестивалю. Черга за ним, як зазначає мандрівник, практично ніколи не зникає: близько п’ятдесяти людей стоять і терпляче чекають на цю страву, попри те, що навколо є безліч інших варіантів їжі. Для Метта це стало символом іншого Парижа – не стереотипного, «музейного», а живого, експериментального, творчого. Тут немає показного глянцю, але є справжній ентузіазм людей, які роблять щось по-новому.
Ще однією важливою частиною «нового досвіду» стали околиці Сен-Венсенського лісу. Метт описує, як після фестивальних днів почав досліджувати сусідні квартали й знайшов чимало маленьких ресторанчиків, кав’ярень та крамничок, орієнтованих на меломанів і творчих людей. Там продають вінілові платівки, музичні постери, арт-зіну, оригінальний мерч маловідомих гуртів. Ці заклади, за його словами, не мають нічого спільного з типово туристичним Парижем, де меню дублюється десятками мов і всі пропонують одне й те саме. Натомість тут панує атмосфера локальної спільноти: ти не відчуваєш себе «ще одним туристом», а радше гостем, якому показують справжнє життя міста.
У підсумку Метт формулює важливий висновок: щоб зрозуміти Париж, замало просто пройтися «обов’язковими» маршрутами та сфотографуватися біля найвідоміших пам’яток. Він радить «стежити за творчими людьми, неправильними формами та першопрохідцями» – тобто шукати події, фестивалі, квартали, де народжуються нові ідеї. Саме там, на перетині музики, гастрономії та локальної культури, він знайшов «яскравий, дружній і смачний» Париж, який кардинально змінив його думку про місто.
За словами мандрівника, тепер він сприймає столицю Франції зовсім інакше. Те, що колись здавалося холодним, перевантаженим туристами і нудним, виявилося багатогранним: варто лише відійти від протоптаних маршрутів і дозволити собі подивитися на місто очима людей, які в ньому творять. Історію цієї трансформації Метт розповів у статті для NovusNews, наголошуючи: іноді достатньо однієї події, щоб зруйнувати роками укорінений стереотип.
Джерело: Novus News
