Оберіг, витканий світлом: Руслана Поступаленко і сила внутрішнього світла
Є речі, які ми не можемо побачити очима, але відчуваємо шкірою, серцем, пам’яттю. Вони огортають нас, як нитка оберіга, вплітаючись у тканину буднів. Ці речі — невидимі, але найміцніші. Саме такими стають картини художниці Руслани Поступаленко — глибокими символами тиші, світла й душевного захисту.
На всеукраїнському культурно-мистецькому проєкті «Жінка. Мати. Берегиня» Руслана представляє роботу «Оберіг» (2025), що увійшла до серії «Геометрія світла». Це не просто полотно 80х70 см, написане акрилом — це простір для тиші, молитви та пам’яті. Простір, де немає метушні, лише пульсація сенсів, знайомих кожному, хто хоч раз шукав захист у жіночій лагідності, у материнському благословенні, у світлі, що не має джерела, бо йде зсередини.
«Оберіг» — це розмова з тими частинами себе, які ми часто забуваємо. Це згадка, що навіть коли ми мовчимо, ми творимо. Наші думки, дії, слова — все це нитки, з яких тчеться візерунок життя. І чи буде він світлим — залежить тільки від нас. Руслана не просто зображує орнамент — вона вишиває енергетичну мантру, у якій кожна лінія й площина сповнені спокою, уваги, сакрального значення.
картина Руслани Поступаленко «Оберіг», полотно, акрил, 80х70 см, 2025 рік
«Моє мистецтво — це шлях до себе», — зізнається художниця. У цих словах — і правда її життєвої трансформації, і філософія творчості. Економістка за першою освітою, Руслана Поступаленко мала успішну бізнес-кар’єру. Але всередині неї жила інша пружність — тонша, глибша, світліша. Та, що зрештою вивела її до іконопису, до декоративного живопису, до створення сакрального мистецтва.
Цей шлях — не втеча з реальності, а її очищення. Після 2014 року Руслана почала малювати. У 2019 закінчила курс в Інституті проблем сучасного мистецтва, а вже у 2023 — здобула фах монументально-сакрального мистецтва в Київській академії ім. Бойчука. Її творче зростання не було різким стрибком, радше — поступовим прозрінням, як коли розвиднюється після ночі, і ти поступово бачиш: хто ти, куди йдеш і що маєш нести.
А несе вона — світло.
Саме світло є тим головним героєм її серії «Геометрія світла». Це не просто назва, це спосіб мислення. У світі Руслани світло має форму, ритм, конструкцію. Воно живе в орнаментах, які вона не вигадує, а «пригадує» — як каже сама. Бо творення для неї — це не про фантазію, а про пам’ять. Пам’ять душі, пам’ять предків, пам’ять жіночої руки, яка вишиває хрестик за хрестиком не лише на полотні, а й на тканині життя.
Саме тому «Оберіг» — не декоративний твір, а містичний текст. Його хочеться не просто розглядати — його хочеться читати, ніби це древній код, за яким колись вишивали рушники на весілля чи народження. Ця картина про кожного з нас. І водночас — про жінку, яка тче ці візерунки світлом. Про берегиню. Про матір. Про тиху силу, що оберігає світ.
Учасниця багатьох виставок та пленерів в Україні та за кордоном, Руслана Поступаленко не шукає гучного визнання. Її мистецтво — як молитва, що сказана не вголос, а подумки. І все ж воно доходить. Бо є речі, які не потребують крику, щоб бути почутими. «Оберіг» — саме така річ.
Проєкт «Жінка. Мати. Берегиня», на якому представлена ця картина, — не просто художня подія. Це триптих, у якому зібрана сила сучасної української жінки: ніжної, гідної, незламної. У часи випробувань, які переживає Україна, саме ці образи формують нову національну ідентичність. І робота Руслани — яскрава частина цієї нової мозаїки, в якій старе і сучасне переплітаються, як нитки в оберегах — для захисту, для пам’яті, для любові.
І хочеться вірити, що глядач, зупинившись перед цією картиною, відчує не лише візуальну гармонію, а й щось більше. Ту тишу, в якій народжуються найважливіші слова. Ту молитву, що промовляється без звуку. Ту пам’ять, яка тримає навіть тоді, коли все інше руйнується.
Бо оберіг — це не річ. Це стан. І Руслана Поступаленко вміє його створити.
Хочете побачити цю роботу наживо? Виставка всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Жінка. Мати. Берегиня» відкрита для глядачів.
Виставка проходить на 3му поверсі Центрального Будинку художника, вул.Січових стрільців 1-5, Київ до 25.05.2025
Організатор Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Жінка. Мати. Берегиня»: Національна спілка художників України
Кураторка проєкту: Тамара Чернявська
Персональна Інстаграм сторінка: @ruslanapostupalenko
